Міжнародний день птахів відзначається щороку в усьому світі. З'явився він у кінці ХІХ століття в Америці. Буквально за кілька років він став дуже швидко поширюватися по різних країнах. Це свято вважається найпершим, що з'явилися в так званому «екологічному календарі». Відзначати в Європі його почали вже в 1906 році.

За традицією в цей час в очікуванні пернатих розвішують шпаківні, синичники, гоголятники та інші «пташині будиночки».

З птахами пов’язано чи не найбільше народних вірувань, пісень, казок, звичаїв, традицій… Вони перші  приносять нам навесні вістку про зародження ще одного витка життя. Птахи — це пісня і політ, символ волі та простору, вони піднімаються вище гір і хмар, перелітають пустелі, моря, океани...

 Але квітень — це не лише місяць, коли відзначається річниця згаданої конвенції, але й час, коли більшість пернатих повертається додому. Адже половина птахів, що водяться в Україні, щороку відлітають на зиму в теплі краї. Деякі види повертаються на батьківщину ще в середині березня. Традиційно першими прилітають лелеки, жайворонки та гуси, які вважаються вісниками весни.

У Європі під загрозою зникнення понад 50% видів птахів. Від поведінки людей часто залежить їхня доля, адже навіть голосна розмова, просто людська присутність можуть примусити птахів покинути місця, де вони не один рік жили, а знайти нові досить складно. Не буде місця для гнізда — не з’являться пташенята. Відомо, що через це зникали цілі види. Особливо болісно впливає господарська діяльність людини: розорювання земель, осушування боліт, застосування міндобрив і отрутохімікатів, вирубування лісів, викошування трав… Усе це для багатьох птахів — справжні катастрофи.

До речі, досить показовим є вибір «національних птахів» (це чимало може сказати про народ і країну). Адже існує цілком офіційне поняття національного птаха як одного з національних символів, як частини міжнародного права, відповідно існує і перелік офіційних національних птахів (поряд і з іншими — «неофіційними» народними птахами-символами). Поняття національного птаха було визначено 12-ю конференцією Міжнародної ради захисту птахів (Токіо, 1960 р.).

Ось які національні птахи наших найближчих країн-сусідів:

Білорусь — Лелека білий (чорногуз, бусол) (Ciconia ciconia).

Литва — Лелека білий (чорногуз, бусол) (Ciconia ciconia).

Латвія — Плиска біла (Motacilla alba)

Естонія — Ластівка сільська (Hirundo rustica)

Румунія — Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus).
Туреччина — Дрізд білобровий (Turdus iliacus).

У нас, українців, багато улюблених і шанованих птахів, серед яких кілька фактично вважаються народними символами. Це і лелеки, і ластівки, і журавлі, і жайворонки…