09:54 Українська народна іграшка | |
26 жовтня 2016 року в Харківському обласному палаці дитячої та юнацької творчості пройшов обласний семінар для керівників гуртків образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва позашкільних навчальних закладів за темою «Формування у дітей та молоді елементів національної культури за допомогою української народної іграшки».
Семінар розпочався з цікавої доповіді завідуючої відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Нейкалюк Надії Христофорівни, яка підкреслила різноманіття функцій народної іграшки. Адже вона виконує багато корисних завдань: інформаційні, евристичні, пізнавальні, виховні, культурологічні. Лялька-мотанка є школою етики та естетики спілкування, вона дозволяє вивчати навколишній світ та відносини між людьми, тренує пам’ять, відображає сімейні обставини та традиції.
       
       Символіка багатьох іграшок в давнину була пов’язана з язичницькими традиціями. Так улюблений хлопчиками коник на той час символізував бога Сонця. За проведеними дослідженнями, найбільш поширеною на Україні народною іграшкою є свищик. Придбати собі такий можна було на будь-якому ярмарку. В минулому свищики широко використовувалися в ритуальному свистінні для захисту від злих духів та для привітання сонця. Згодом їхні функції змінилися з культових на ігрові. Свищики виготовляли у вигляді різноманітних фігурок (пташки, корови, свині, герої казок). Таким чином завдяки народним іграшкам формувалося поважне ставлення до рідної землі та до української культури.
Методист Палацу Набока І. Є. звернула увагу на створення іграшок-головоломок, які тренували інтелектуальні здібності дитини; та звернула увагу на особливості роботи з ляльками-мотанками: символіка іграшок, глибокий зміст виробів, використання іграшки протягом життя українця. Наступний доповідач Лісунова Л. В. захопила слухачів історією походження та розвитку української народної ляльки. У доповіді вона висвітлила культурологічний підхід до досліджуваної теми. Так відомий семіотик Юрій Михайлович Лотман казав, що лялька у стародавніх культурах – це образ і подоба людини. Адже за міфами боги, створюючи людей, виліплювали їх з землі чи глини, яким потім давали життя. Глиняних ляльок археологи знаходять на території Стародавнього Єгипту, Греції (виготовляли з теракоти). На сьогодні один з найбільших музеїв ляльок знаходиться в Італії, в ньому представлені експонати датовані ХVІ століттям та більш пізнім часом. Починаючи з ХІІІ століття виникає таке культурне явище, як промислова іграшка. Цікаве географічне розмежування матеріалів, з яких виготовляли ляльок. Глину найбільше використовували на Півдні Європи, в Японії та Індії; дерево – в Англії, Іспанії та Мексиці. В Португалії,Чехії та на Україні робили ляльок з кукурудзи. Крім того, в Карпатах робили коників та берегинь з сиру. Щодо особливостей впливу на дитину народної та сучасної іграшки виступила арт-терапевт та психолог Мирошниченко Л. С. Вона зазначила, що саме творчість допомагає дитині розповідати дорослим про свої думки, почуття та досвід. Як один з аспектів розвитку дитини психолог рекомендує роботу з піском. Також були порушені питання, як захистити дитину від деяких сучасних іграшок, які несуть в собі не творчий, а деструктивний для психіки зміст. Наприкінці семінару всі бажаючі змогли відчути себе лялькарями. Запрошені майстри розповіли та на практиці показали, як можна створювати м’які іграшки з ниток та навіть зовсім без витрат – з трави та мотузок. Дякуємо за змістовний семінар та цікаві майстер-класи! | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |